Магічна медицина /Народні знання/

Народна медицина тісно пов'язана з народною магією, тому неможливо говорити про одне, не згадуючи про інше. Найперше, магічна медицина українців має три напрямки: перший — лікування за допомогою магічних замовлянь, дій і предметів; другий — лікування чарівним зіллям; третій напрямок є поєднанням перших двох.

Розглянемо лікування чарівним зіллям. Воно близько стоїть до народного травознавства, але має чимало нашарувань забобонних — трансформованих язичницьких молитв-подяк, прохань тощо. Магічне травознавство характерне для епох давноминулих і практично не збереглось до нашого часу, на відміну від лікування суто трав'яного, без містичного забарвлення, хоча раніше ці способи лікування не мислились один без одного.

Трави збирались у свій «сильний» час, тобто в період цвітіння. Вважалось, що найкращий час для збирання звіробою, полину, кропиви, лопуха, любистку, м'яти, деревію, ромашки, безсмертника, материнки, пустирника та деяких інших — ніч на Івана Купала. Перед тим як вирушати до лісу за зіллям чи ягодами, потрібно було помитись, одягти чисту сорочку. Прийшовши в гущавину, туди, «де не чути крику півня», треба було роздягтися і збирати трави чи копати коріння. Якщо лишити на собі одяг, трави втратять свою магічну силу.

Збираючи зілля, співали тихим голосом пісні або шепотіли замовляння на кшталт такого: «Святий Авраам на це зілля орав, а Бог садив, а Спас родив, Мати Божа поливала і на поміч це зілля давала». Інколи в заклинаннях називалось ім'я хворого, для якого призначені були трави, інколи розкидали довкола себе гроші, цілували трави або землю, словом, дякували землі за магічну силу трав, коріння і ягід. Із зібраного зілля готували відвари, настойки, перетирали на порошок, використовували для підкурювання. Причому вважалось, що однаково добре діють трави на людей і на худобу, тому від «лихого ока» обкурювали і худобу, і хлів, і хату, і хвору людину.

Такою ж магічною була ніч на Симона Зілота (11 травня), в цю ніч так само, як і на Купала, і з такою самою атрибутикою збиралось лікарське зілля. Для лікування деяких шкіряних хвороб, а також болів у суглобах була ніч на Юрія, аж до сходу сонця. Роса о цій порі, вважалось, має цілющі властивості: немічним потрібно добряче викачатись у росянистій траві, і всі болячки минуться.

Лікувальні властивості роси, згаданих трав і правильність вибору часу для їхнього використання і збирання підтверджені медициною. Отже, багатовікові спостереження народних цілителів стверджують і необхідність певних словесних магічних замовлянь? Зовсім ні. Справа в тому, що переконаність людей у лікувальній силі деяких трав призводила до певного обожнювання їх, а відтак і до магічних дій, пов'язаних з використанням певної рослинної сировини. Аби переконатись, наскільки безпідставним буває магічне травознавство, наведемо такі приклади.

Вважалось, що трава-плакун, зібрана на Івана Купала і викопана без ножа і заступа, відганяє від дому нечисту силу, допомагає зняти закляття зі скарбу. Нечуй-вітер — трава, що приносить щастя рибалкам і успіх тим, хто переправляється через ріки. Але знайти цю траву можуть лише сліпі у ніч з 31 грудня на 1 січня.
Сон-трава — найкращий засіб для присипання, якщо класти його під подушку на ніч. Тирлич росте і збирається тільки у Києві, в ніч на Івана Купала на Лисій горі, але знайти його може лише той, хто раніше здобув плакун. Розрив-трава (ломикамінь) допомагає відкривати скарби на будь-якій глибині. Дається в руки лише тим, хто має плакун і цвіт папороті. Осика — гілля осики використовувалось для охорони домівок, городів, худоби від нечистої сили.